Сучасна Сахаро – Аравійська пустеля у масовій свідомості постає як нездоланний вогняний бар’єр, проте результати останніх печерних досліджень кардинально змінюють цю картину. Виявляється, протягом останніх 8 мільйонів років цей регіон регулярно перетворювався на квітучий оазис.
Замість статичної пустки вчені побачили динамічний “коридор”, що відкривався для життя завдяки циклічним змінам клімату. Результати масштабної роботи, опубліковані в журналі Nature, стали можливими завдяки співпраці міжнародних груп фахівців та підтримці Саудівської комісії з питань спадщини.
Довгий час у наукових колах панувала теорія про стабільну посушливість Аравії протягом останніх 11 мільйонів років. Нові дані, що поєднують аналіз скам’янілостей та кліматичні записи з надр землі, повністю спростовують цей застарілий погляд, доводячи існування періодичних “вологих фаз”.
Це відкриття змушує переглянути роль пустелі в історії планети. Вона не була стіною, а радше мостом, який з’єднував Африку та Євразію у сприятливі часи.
Сліди стародавньої фауни посеред безводних рівнин
Найбільш промовистим доказом минулого розквіту стали знахідки палеонтологів. У місцях, де сьогодні неможливо знайти й краплі води, дослідники виявили останки тварин, чиє життя нерозривно пов’язане з великими водоймами.
Майкл Петралі з Університету Гріффіта вказує на те, що знайдені скам’янілості належать до періодів пізнього міоцену та плейстоцену. У ті часи Аравійський півострів мав розвинену мережу річок та озер, що дозволяло великим ссавцям подорожувати між континентами.
“Ці більш вологі умови, ймовірно, сприяли розселенню цих ссавців між Африкою та Євразією, при цьому Аравія виступала в якості ключового перехрестя для біогеографічного обміну континентального масштабу”, – зазначає науковець.
Список виявлених видів вражає своєю нетиповістю для пустельного ландшафту:
- давні крокодили та бегемоти;
- дикі коні;
- представники хоботних.
Така різноманітність свідчить про стабільні джерела води та багату рослинність, що вкривала регіон мільйони років тому.
Секрети печерних мінералів та глобальний клімат
Якщо кістки розповідають, хто жив у регіоні, то сталактити та сталагміти пояснюють, як змінювалася погода. Ці мінеральні утворення працюють як природні архіви, фіксуючи кожну краплю стародавнього дощу.
Дослідницька група під керівництвом Моніки Марковської та Хуберта Фонхофа з’ясувала, що вологі періоди були численними, але не однаковими. Аналіз показав, що з часом мусони слабшали, а опади ставали все менш регулярними.
“Наші результати показали, що в міеру ослаблення впливу мусонів з плином часу кількість опадів у вологі періоди зменшувалася і ставала більш мінливою. Це збіглося зі збільшенням льодового покриву над Північною півкулею в епоху плейстоцену. Наше дослідження – одне з найдовших наземних записів, коли – небудь опублікованих”, – підкреслила Марковська.
Цікаво, що локальні зміни в Аравії виявилися тісно пов’язаними з глобальними процесами. Коли льодовики на півночі планети починали рости, кліматичні цикли в пустелі ставали більш хаотичними та сухими.
Ключова роль регіону в історії людства
Файсал аль – Джибрін із Саудівської комісії з питань спадщини акцентує увагу на тому, що Аравію надто довго недооцінювали. Тепер зрозуміло, що вона була епіцентром міграційних процесів не лише для звірів, а й для перших людей.
“Аравія традиційно ігнорувалася в дослідженнях розселення з Африки до Євразії, але такі дослідження, як наше, все частіше показують її центральне місце в міграціях ссавців і гомінідів”, – стверджує експерт.
Коли волога фаза змінювалася посухою, зелені шляхи зникали, що призводило до ізоляції популяцій. Саме такі природні “пульсації” допомагають науці пояснити механіку розселення видів по всій земній кулі.
Новини науки
Паралельно з кліматологічними відкриттями геологи повідомили про розгадку механізму формування покладів золота. Вчені з’ясували, що дорогоцінний метал накопичується під острівними дугами через багаторазове високотемпературне плавлення мантії, що нагадує роботу гігантської підземної “кухні”.
