Село Ямельниця на Львівщині оповите легендами та пам’яттю про події, що мали вагоме історичне значення. Попри мальовничі краєвиди, скелі та густі ліси, туристична інфраструктура тут практично відсутня, що позбавляє місцевість шансу на розвиток і відродження.
На відміну від сусіднього Урича, який став відомим завдяки фортеці Тустань і зміг привабити тисячі туристів, Ямельниця залишається осторонь туристичних маршрутів, хоча має не менш цікаву історію.
Село було засноване ще в середині XIII століття й пережило численні зміни влади та поневолення. У 1938 році тут з’явився осередок ОУН. Вже через рік, після приходу радянської армії, членів організації почали переслідувати. Під час Другої світової війни життя селян стало ще важчим – німецькі окупанти забирали продукти та відправляли людей на примусові роботи.
У цих умовах активізувалася Українська повстанська армія. У 1943–1944 роках на території Ямельниці та довкола діяло близько двох сотень повстанців. Саме тут працювала підпільна радіостанція УПА «Самостійна Україна» (також відома як «Вільна Україна» чи «Афродита»), яка виходила в ефір чотирма мовами – українською, російською, англійською та французькою. Серед радистів був бельгієць Альберт Газенбрукс, який після втечі від німців долучився до боротьби повстанців. Пізніше радянська влада засудила його до восьми років ГУЛАГу, після чого він повернувся на батьківщину і до кінця життя підтримував зв’язок з українськими побратимами.
Після завершення війни упівці продовжували боротьбу з радянським режимом ще кілька років. Однак у 1947 році вони змушені були відступити через гори за кордон. Село ж опинилося під жорстокими репресіями радянської влади: багатьох мешканців депортували в різні регіони СРСР.
Сьогодні в Ямельниці проживає менше пів тисячі людей. Роботи практично немає, тож селяни покладають надії на розвиток туризму. Втім, навіть мобільний зв’язок тут працює з перебоями, що лише підкреслює віддаленість і занедбаність цього місця.
Найціннішим природним багатством села є Ямельницькі скелі – комплекс скельних утворень серед Карпатських лісів. Серед них – скелі Бичкова, Нижній кінець, Кикушів, Юшкова яма, камінь з каверною та інші. Деякі з них підкорити можна без спецпідготовки, а до інших доведеться брати альпіністське спорядження. Саме цими стежками ходили воїни УПА, залишаючи по собі криївки та пам’ять про боротьбу.
Втім, через відсутність маркування маршрутів дістатися до скель непросто. Туристам варто заздалегідь вивчити інформацію, скласти маршрут або йти з провідником. Багато доріг давно заросли, а орієнтуватися лише на онлайн-карти – ризиковано. Мандрівники, які пробували шлях зі Східниці, не раз губили правильну дорогу й замість скель виходили до сільського цвинтаря.
Попри складнощі, краєвиди навколо Ямельниці захоплюють. Панорами Карпат, ліси та атмосферні стежки приваблюють тих, хто готовий до пригод. І хоча місце справді глухе, випадкова маршрутка чи добра попутка можуть врятувати мандрівників від тривалого пішого повернення.
Історія Ямельниці та її природні багатства заслуговують на те, щоб їх відкрили для ширшого кола туристів. Поки що це маловідомий куточок Львівщини, але він міг би стати важливою точкою на туристичній карті України.
