В Україні стрімко скорочується чисельність косарів — рідкісних болотяних птахів із родини ібісових. Експерти попереджають, що вже найближчими роками цей вид може повністю зникнути з нашої фауни.
Про це виданню «Телеграф» розповів співзасновник Нижньодністровського національного природного парку, кандидат біологічних наук Микола Роженко. За його словами, кількість косарів у природі скоротилася до критичного мінімуму.
«Під час щорічних спостережень ми фіксуємо лише одного, двох, максимум трьох птахів. Більше не зустрічали. Це свідчить, що невдовзі косар може повністю зникнути з пониззя Дністра», — зазначив науковець.
Основною причиною зникнення птаха він називає масштабне зневоднення заплавних луків. Саме на цих мілководних ділянках косарі шукають їжу — дрібну рибу, комах та водних безхребетних. Через зникнення таких місць птахи втрачають природні умови для існування.
Дослідники припускають, що частина популяції могла мігрувати на захід країни. «Є версія, що кілька десятків пар косарів перемістилися до Закарпаття, де ще збереглися придатні для них місця проживання», — додав Роженко.
Косар — великий білий птах із довгою шиєю, ногами та характерним лопатоподібним дзьобом. Його довжина сягає 80–90 сантиметрів, а розмах крил становить від 115 до 140 сантиметрів. Вага дорослої особини — до 2 кілограмів. Зовні він нагадує білого лелеку, але має більш витончену будову тіла.
Раніше косарі гніздилися вздовж Чорноморського узбережжя, а також у кількох регіонах центральної та західної України — на Тернопільщині, Кіровоградщині, Черкащині, Львівщині та Дніпропетровщині. Проте останніми роками спостереження цього виду стають дедалі рідкіснішими.
Цікаво, що Микола Роженко також досліджує поведінку інших пернатих. Він зазначав, що деякі види, наприклад припутень або дика перепілка, здатні передбачати зміну погоди. Так, поява припутнів у дельті Дністра часто свідчить про наближення холодного фронту, а масова міграція перепілок восени — про швидке похолодання та північний вітер.
Збереження косаря, за словами біологів, залежить від відновлення природних водно-болотних угідь і контролю за станом екосистем, що нині перебувають під загрозою висихання.
