Несподіваний мешканець зони відчуження знову привернув увагу світової науки. Темний грибок, знайдений на зруйнованих стінах ЧАЕС, демонструє здатність не просто виживати поряд із смертельним випромінюванням, а й використовувати його як джерело енергії. Дослідники припускають: у майбутньому цей організм може захищати астронавтів краще, ніж традиційні свинцеві екрани.
Міжнародні наукові групи вже більше двох десятиліть спостерігають за феноменом, що ставить під сумнів уявлення про межі життєстійкості живих істот. Ще у 1997 році українська мікологиня Неллі Жданова вперше описала чорну цвіль, яка без страху освоїла радіоактивні конструкції четвертого енергоблоку ЧАЕС. Грибок ріс скрізь – на бетоні, металевих поверхнях і навіть всередині реактора.
Грибок, що процвітає в радіації
Подальші дослідження показали: цей організм демонструє унікальну взаємодію з радіаційними потоками. У статті, присвяченій результатам експериментів, підкреслюється:
“Це визначне відкриття, яке показало, що життя може процвітати та рости за наявності радіації. Воно поставило під сумнів усталені уявлення про стійкість життя. А також відкрило потенціал для використання цієї цвілі в таких сферах, як очищення радіоактивних об’єктів та захист астронавтів від космічного випромінювання в космосі”.
Ключову роль у цьому процесі відіграє меланін – той самий пігмент, який у людей захищає шкіру від ультрафіолету. Саме він поглинає іонізуюче випромінювання, перетворюючи його на енергію. У 2007 році вчені встановили, що меланізовані гриби у радіаційному середовищі ростуть на 10 відсотків швидше, демонструючи явище, яке назвали радіосинтезом.
Експеримент на орбіті
Щоб перевірити поведінку грибів поза земною атмосферою, зразки Cladosporium sphaerospermum відправили на МКС. Результати перевершили очікування. В умовах інтенсивного космічного випромінювання чорнобильський грибок ріс у 1,21 рази швидше, ніж аналогічні зразки на Землі.
Ба більше – він утворював природний радіаційний бар’єр. У ділянках, де розвивалися колонії грибів, рівень космічного випромінювання знижувався помітно сильніше, ніж у контрольних зонах.
Біологічний захист для майбутніх колоній
Науковці припускають, що механізм радіаційної стійкості може бути складнішим, ніж просто дія меланіну. Важливу роль, ймовірно, відіграють і інші біологічні складові, зокрема вода в структурі грибка.
Однак уже зараз учені розглядають можливість вирощування таких організмів безпосередньо на Місяці чи Марсі. За словами астробіолога NASA Лінн Дж. Ротшильд, у майбутньому може з’явитися так звана “мікоархітектура” – житлові простори з грибного матеріалу, що самовідновлюється та природно екранує радіацію.
Для космічних місій це може стати рішенням проблеми, яку важкі метали не здатні вирішити без значних фінансових та технічних витрат. Біоматеріал, навпаки, можна буде вирощувати на місці, не доставляючи його у вантажних модулях.
Контекст: що відбувається під саркофагом ЧАЕС
Паралельно вчені продовжують стежити за процесами всередині зруйнованого реактора. У 2019 році датчики зафіксували підвищення нейтронної активності, що було пов’язано зі змінами вологості в конструкціях. Після висихання старого саркофага показники стабілізувалися.
Фахівці наголошують: це не свідчило про відновлення ланцюгової реакції, а лише про природні зміни, викликані рухом води в пористих матеріалах.
Чорнобиль продовжує дивувати, але саме такі відкриття роблять його одним із ключових майданчиків для майбутніх космічних технологій. І якщо колись людство будуватиме міста на Марсі, цілком можливо, що їхні стіни матимуть коріння у зоні відчуження.
