Одна з найвідоміших загадок історії письма знову опинилася у центрі уваги. Нове дослідження пропонує свіжий підхід до рукопису Войнича – малозрозумілої книги XV століття, текст і походження якої десятиліттями не можуть пояснити ані історики, ані криптографи. Автор роботи показує, що цей документ цілком міг бути створений за допомогою складного середньовічного шифру.
Ідеться не про остаточне розв’язання таємниці, а про демонстрацію того, що загадковий текст можна відтворити засобами, які були доступні у Європі початку XV століття. За це взявся науковий журналіст Майкл Грешко, який запропонував власну модель кодування.
Рукопис Войнича, датований початком XV століття, давно має репутацію “книги, про яку нічого не відомо”. Він написаний невідомим шрифтом і рясніє дивними ілюстраціями рослин, астрологічними діаграмами, зображеннями замків і людських фігур. Невідомі автор, мова і навіть те, чи має текст осмислений зміст.
Попри тривалі дослідження, спеціалісти досі не змогли переконливо пояснити, хто створив цей рукопис і з якою метою. Серед версій – від складного шифру до вишуканої підробки, розрахованої на враження сучасників.
У новій роботі Грешко пропонує метод кодування, який отримав назву “шифр Найббе” – від назви середньовічної італійської карткової гри. Дослідник не намагається безпосередньо прочитати рукопис Войнича. Натомість іде протилежним шляхом – перетворює звичайний латинський або італійський текст у послідовності символів, дуже схожих на гліфи та структуру таємничої книги.
Суть підходу в тому, що безперервний текст розбивається на короткі групи літер, які потім замінюються за допомогою спеціально побудованих таблиць. У схему вбудовані елементи випадковості – їх можна реалізувати за допомогою гральних кісток і карт. Такі предмети були широко доступні в Європі XV століття, тож метод не виходить за рамки тодішніх технологічних можливостей.
«Нове дослідження припускає, що таємничий рукопис Войнича може бути середньовічним шифром».
Коли шифр Найббе застосували до різних зразків текстів, отримані послідовності виявилися подібними до рукопису Войнича за ключовими параметрами. Збігається частота появи символів, типова довжина “слів”, а також певні позиційні закономірності, які давно збивали дослідників з пантелику.
При цьому метод не зводиться до простого шифру заміни, де кожній літері відповідає один знак. Навпаки, гліфи не мають послідовної відповідності конкретним літерам, однак короткі послідовності символів зберігають фрагменти вихідної мовної структури. Це робить текст одночасно схожим на осмислену мову і надзвичайно складним для розшифрування.
Результати підсилюють давню “гіпотезу про шифр” і конкретизують, якою могла бути реальна система кодування, якщо вона справді лежить в основі рукопису. Такий шифр мав би бути дуже складним і зовсім не подібним до звичайних схем заміни, відомих з історичних джерел.
Попри успішне моделювання, нове дослідження не закриває дискусію. Автор визнає, що рукопис Войнича може відображати не лише шифр, а й інші сценарії. Серед них – запис невідомої мовної системи або ж ретельно продумана фальсифікація, створена з метою заплутати майбутніх читачів.
Таким чином, робота не пропонує остаточної відповіді, але звужує поле можливих пояснень і показує, що складний шифр залишається цілком реалістичною версією.
Рукопис Войнича – лише один із символів нерозгаданих систем письма. Раніше дослідники звертали увагу ще на сім стародавніх мов, які досі не вдалося прочитати. Вчені наголошують, що ключовим чинником успішної розшифровки зазвичай є можливість віднести мову до знайомої мовної сім’ї.
У випадку цих семи мов такого зв’язку немає – вони не належать до жодної відомої мовної системи. Це суттєво ускладнює роботу мовознавців і залишає чимало простору для припущень і гіпотез, як і у випадку з рукописом Войнича.
Новий підхід до аналізу загадкової книги не став остаточним ключем, але ще раз показав: навіть через століття після створення рукопис Войнича залишається викликом для науки і полігоном, де перевіряються на міцність найрізноманітніші теорії про природу тексту та мови.
