Пустеля Атакама, яку роками називали майже безжиттєвою, виявилася прихистком для несподіваних мешканців. Під її пересушеною поверхнею дослідники знайшли цілу спільноту мікроскопічних черв’яків – нематодів.
Саме тут, у середовищі, де інженери випробовують марсоходи через подібність умов до Марса, вчені натрапили на приховане життя. Зразки ґрунту були зібрані у шести різних точках пустелі, після чого результати дослідження описали у науковій статті.
Атакама давно має репутацію одного з найсухіших місць на Землі. Дощі тут можуть не випадати десятиліттями, а поверхня перетворюється на справжню випалену рівнину. Саме тому знахідка стала несподіванкою для науковців.
Раніше нематод у цій пустелі фіксували лише зрідка – і переважно біля океанського узбережжя. Тепер же дослідники виявили значно різноманітнішу картину: у самому центрі посушливого регіону зафіксовано 21 родину та 36 родів цих мікроскопічних організмів.
Нематоди демонструють дивовижну здатність адаптуватися до екстремальних умов. Коли навколишнє середовище стає надто сухим, частина з них переходить на статеве розмноження, інші ж використовують безстатевий спосіб.
“Ці результати демонструють, що навіть в одному з найекстремальніших наземних середовищ можуть зберігатися стабільні ґрунтові спільноти. Однак дані про спрощені ґрунтові харчові мережі свідчать про вразливість до подальших змін навколишнього середовища”, – зазначають автори дослідження.
Біологи називають цих мікроскопічних черв’яків справжніми чемпіонами виживання. Їх знаходять практично всюди – від темних океанічних глибин до холодної Антарктиди. Проте відкриття в Атакамі показує, що межі витривалості життя можуть бути ще ширшими, ніж вважалося раніше.
Чому знахідка у пустелі настільки важлива
Науковці вважають, що це відкриття має значення далеко за межами самої пустелі. Планета продовжує нагріватися, а посушливі регіони поступово розширюються. Саме тому вивчення таких організмів допомагає зрозуміти, як екосистеми можуть реагувати на майбутні кліматичні зміни.
Дослідник Філіпп Шиффер наголошує: нематоди можуть стати своєрідним ключем до прогнозування стійкості природних систем у посушливих умовах.
“Наші висновки дають нове розуміння механізмів, що формують біорізноманіття в посушливих екосистемах, і можуть допомогти в прогнозах щодо стійкості ґрунту до глобальної кліматичної аридифікації”, – зазначають дослідники.
Для агрономів та екологів такі результати мають практичну цінність. Здатність мікроорганізмів виживати у майже безводному піску може підказати нові підходи до збереження родючості ґрунтів і врожаїв у періоди тривалих посух.
Наступним кроком стане пошук подібних мікроскопічних спільнот в інших регіонах планети, які вважаються майже безжиттєвими.
Що ще цікавого відомо про вчених та пустелі
Дослідження екстремальних середовищ тривають і в інших частинах світу. Наприклад, китайські науковці працюють над біотехнологіями, здатними змінювати саму структуру пустель.
- біологи створили бактерії, що можуть стабілізувати пісок у пустельних районах;
- експерименти проводилися поблизу пустелі Такламакан у Сіньцзяні;
- за результатами спостережень пісок залишався стабільним протягом 10 – 16 місяців.
Водночас дослідники спостерігають і незвичні геологічні процеси. Супутникові знімки показали появу темних плато в південній частині Мавританії у пустелі Сахара – на одному боці цих утворень накопичується пісок, тоді як на іншому дюни майже відсутні.
Європа також стикається з процесом опустелювання. Між річками Дунай і Тиса в Угорщині формується найбільша пустеля континенту – територія, яка ще кілька десятиліть тому була родючою аграрною зоною, поступово перетворюється на сухий ландшафт.
Відкриття в Атакамі показує – навіть у найбільш суворих куточках планети життя може знаходити шлях до існування.
