Звичайний дятел виконує у природі одразу кілька важливих функцій, пояснює львівський орнітолог Ганна Кузьо. Він не лише годується комахами, а й створює нові домівки для інших птахів, при цьому не шкодить здоровим деревам і навіть виконує роль своєрідного «лікаря лісу».
Стукання по дереву для дятла має три основні цілі. По-перше, це пошук їжі — личинок та комах у деревині. По-друге, створення дупла для гніздування, що зазвичай відбувається навесні або навіть наприкінці зими. І по-третє — так званий «барабанний дріб», коли птах відстукує ритм, щоб позначити територію, налякати конкурентів і привабити самку. Для цього дятли обирають резонансні поверхні: сухі гілки, стовбури чи навіть металеві конструкції.
Щороку дятел видовбує нове дупло, залишаючи старе іншим птахам. Таким чином він створює «вторинний житловий фонд» у лісі. До того ж дятли не чіпають здорові дерева для гнізд, натомість обирають старі або уражені шкідниками. Саме тому їх часто називають «лісовими лікарями».
Попри постійне довбання по деревині, дятли не отримують струсів мозку. Вчені пояснюють це особливостями їхньої будови: мозок у них значно менший за людський, а сила удару сягає лише близько 400 Gs, тоді як для струсу потрібно понад 1000 Gs. Тож фізіологія захищає птахів від травм.
Важливу роль відіграє і хвіст дятла. Кожне пір’я у ньому жорстке й виконує функцію опори, коли птах чіпляється кігтями за дерево і довбає кору. Під час польоту хвіст працює як кермо, дозволяючи маневрувати.
Дятли не є перелітними птахами. Восени та взимку вони формують зграї з іншими видами, як-от синиці чи повзики, і кочують на невеликі відстані. Взимку ці птахи знаходять їжу під корою або ж добувають насіння з шишок, які фіксують у розщілинах дерев. Такі місця орнітологи називають «дятловими кузнями».
У містах дятли селяться лише там, де є парки та достатньо дерев. Їх не можна зустріти серед багатоповерхівок без зелених зон, адже для життя їм потрібні природні умови.
