Потрапляння команди «Сталкера 2» та студії GSC Game World до переліку небажаних організацій російської прокуратури стало, по суті, їхнім новим маркером якості. Автор тексту підкреслює, що кремлівські структури внесли компанію до списку «особистих ворогів» через підтримку Сил оборони та нібито «агресивний русофобський контент».
Ситуація виглядає ще абсурднішою з огляду на те, що мова йде про українські пісні, музику, анекдоти та поезію Стуса. Росіяни раптово з’ясували, зазначає автор, що Чорнобиль знаходиться в Україні, і що ігрова зона теж є українським простором, а не частиною міфічного «русского мира», через що їхнє обурення лише зростає.
Україна, як підкреслюється в тексті, завдяки цій історії стає ще помітнішою у світі. Окремо автор вітає Максима Кріппа, власника GSC Game World, і нагадує, що саме його рішення дали змогу зберегти команду, відмовитися від російської озвучки та остаточно закрити для студії російський ринок, що викликало значне «паління» у коментаторів з РФ.
Ідеї Кріппа, його інвестиції та бачення, за словами автора, відіграли ключову роль у результаті. Також акцентовано на наскрізному меседжі гри: РФ є агресором, а Україна обороняється. Саме ці «агресивні наративи», записані, як згадано, у міжнародних документах, найбільше дратують Москву.
Автор дякує команді й за сотню бусів із наліпками STALKER/NAVI, які використовуються для перевезення боєприпасів, евакуації поранених, роботи команд БПЛА та ПЗРК. Це подано як приклад конкретної допомоги, а не абстрактного донату. Бренд також з’являвся у матеріалах ДСНС про мінну безпеку, у програмах дистанційної освіти та закупівлях генераторів для шкіл, що символічно пов’язало тему виживання в грі з реальними потребами дітей.
Попри обстріли, релокацію команди, підпал офісу та російську кампанію з низькими оцінками у Steam, російські структури все одно вирішили підключити прокуратуру. Автор зауважує, що противникам болить українська мова та донати на армію, але вони продовжують грати у саму гру. Більше того, серед військових існує чимало позивних, натхненних всесвітом «Сталкера».
На думку автора, навіть сам факт того, як слідчі вивчали гру у пошуках «агресивного контенту» та дратувалися від мови, вже заслуговує на окрему увагу. У підсумку поєднання інтелектуального продукту, соціальних ініціатив, підтримки армії та нервової реакції російських чиновників демонструє приклад свідомого українського бізнесу.
