Відсутність визначеного фінансування з боку Євросоюзу та підтримки Європейського Центробанку ставить Україну на межу бюджетної кризи. За оцінкою економіста Олега Пендзина, без зовнішньої допомоги країні може забракнути близько 80 мільярдів доларів на оборону та соціальні видатки, що загрожує інфляцією, девальвацією і вимушеним урізанням витрат.
Скільки грошей Україні потрібно у 2026 році
За словами Пендзина, наступного року Україна потребуватиме близько 60 мільярдів доларів воєнно технічної допомоги, які мають піти на закупівлю американського озброєння. Окремо потрібне фінансування для соціальних виплат.
На покриття соціальних зобов’язань, за розрахунками, потрібно приблизно 45 мільярдів доларів. Частина цієї суми може бути забезпечена за рахунок перехідних залишків у розмірі близько 27 – 28 мільярдів, але ще близько 19 мільярдів доларів бракує.
У підсумку формується потреба у зовнішньому фінансуванні на рівні орієнтовно 80 мільярдів доларів.
“У нас немає жодних чудесних джерел доходів – ні нових родовищ золота чи нафти, ні прихованих резервів. Є тверда реальність – величезні соціальні зобов’язання та зростаючі витрати на війну”, – наголошує економіст.
Чому позиція ЄЦБ і ЄС блокує рішення
Ключовою проблемою Пендзин називає відсутність політичної волі в Європі до радикальних рішень щодо заморожених російських активів та обмеженість ресурсів європейських платників податків.
Керівниця Європейського Центробанку Крістін Лагард, за його словами, ще з 2023 року виступала проти конфіскації заморожених російських активів, і ця позиція принципово не змінилася. Формально джерел для масштабної підтримки України в ЄС лише два:
- кошти платників податків країн Євросоюзу;
- доходи та потенційне використання заморожених російських активів, розміщених у європейській фінансовій інфраструктурі.
Використання коштів платників податків, нагадує економіст, уже стало політичним фактором на виборах у низці держав ЄС. Виборці очікують, що їхні податки витрачатимуться на внутрішні потреби, а не на підтримку інших країн. Пендзин вказує на приклади Словаччини після приходу до влади Роберта Фіцо, настрої в Чехії та посилення ультраправих у Франції як на симптоми втоми від зовнішнього фінансування.
Інший потенційний ресурс – заморожені російські активи, значна частина яких знаходиться в Брюсселі та структурі Euroclear. За словами економіста, Бельгія не поспішає віддавати ці кошти, зокрема через податкові надходження, які формуються з доходів від цих активів.
“З заморожених російських активів у 190 мільярдів євро платяться податки в бюджет Бельгії. Вона, по суті, за рахунок цих грошей існує. Тому питання джерела фінансування залишається надзвичайно відкритим”, – зазначає Пендзин.
МВФ чекає на рішення ЄС
Окрема ланка ризиків пов’язана з МВФ. У попередніх домовленостях Фонд прямо зафіксував: нова програма для України буде остаточно затверджена лише після того, як Євросоюз знайде рішення щодо фінансування підтримки України у 2026 році.
Фактично це означає, що без європейських грошей не буде й повноцінної програми МВФ. Пендзин визнає, що має “достатньо великий песимізм” щодо того, що Європа зможе швидко сформувати необхідний фінансовий пакет.
На цьому тлі він критично оцінює наміри ухвалювати бюджет вже зараз, коли немає чіткого розуміння джерел покриття дефіциту навіть у межах 19 мільярдів доларів макрофінансової діри.
Сценарій без зовнішніх грошей: інфляція, емісія і ефект 2022 року
Економіст нагадує, що у 2022 році Україна вже проходила сценарій покриття дефіциту за рахунок емісійного фінансування. Тоді Мінфін випустив облігації на 400 мільярдів гривень, які викупив Нацбанк. Це призвело до різкого стрибка курсу з 24 до 36 гривень за долар та інфляції на рівні близько 28%.
“Якщо зовнішнього макрофінансування не буде, ми повернемось до сценарію 2022 року”, – попереджає Пендзин.
Він пояснює, що курс формується співвідношенням обсягів валюти та гривні в економіці. Якщо держава, не маючи зовнішніх надходжень, починає “друкувати” гривню, її стає більше, тоді як валютні ресурси не зростають, а часто навіть зменшуються через потребу імпорту. Це неминуче штовхає курс угору і розганяє інфляцію.
Додатковий ризик – у структурі внутрішнього боргу. За оцінкою Пендзина, 92 – 93% такого боргу номіновано у гривні. Падіння курсу одразу знецінює воєнні облігації, які купували українці, підтримуючи державу.
Податки, тіньова економіка і межа фіскального тиску
Окрема частина дискусії стосується можливого збільшення податкового навантаження для наповнення бюджету. Економіст застерігає від спокуси “дотиснути” бізнес і населення.
“Що треба зробити, щоб корова менше їла і більше давала молока? Менше кормити і частіше доїти. Але якщо йти цим шляхом, корова просто здохне. Це й є ситуація з українською економікою”, – проводить він аналогію.
За його оцінками, у тіньовому секторі щороку “ховається” близько 700 – 800 мільярдів гривень. Основні напрямки – зарплати в конвертах без сплати ЄСВ та ПДФО, а також оренда житла без декларування.
Формально держава могла б спробувати компенсувати брак коштів, наприклад, шляхом підвищення ПДВ – як це зробила Росія, де на 2026 рік податок на додану вартість становитиме 22%. Проте, наголошує Пендзин, такий крок автоматично призведе до подорожчання товарів та послуг на розмір збільшення ПДВ, що ще більше вдарить по споживачах.
Якою може бути стратегія виживання у 2026 році
Пендзин переконаний, що в умовах невизначеності з зовнішнім фінансуванням Україна має переходити до режиму максимально жорсткої економії, відмовляючись від популістських рішень та нових соціальних програм.
“По одежке протягивай ножки. Перша стратегія мала би бути шляхом надзвичайно жорсткої економії і перегляду всіх видатків, які плануються на наступний рік. Ніяких нових соціальних стандартів, ніякого збільшення зарплат учителям. Треба чесно говорити людям, що може стати питання скорочення соціальних виплат”, – каже економіст.
Він скептично ставиться до будь яких ідей кешбеків, разових «тисяч» чи нових програм підтримки, коли немає реального фінансового ресурсу. На його думку, йтиметься не про додаткові стимули, а про секвестр бюджету та перегляд ключових видаткових статей уже у 2026 році.
Фінансовий тиск як інструмент політичного впливу
Окремою загрозою Пендзин називає можливе використання фінансового тиску як інструменту впливу на політичні рішення України. Він припускає, що брак коштів може бути використаний для спроб нав’язати Києву умови капітуляційного характеру.
На цьому тлі, за його оцінкою, економічні рішення 2026 року набуватимуть не лише фінансового, а й безпосереднього геополітичного виміру.
Загалом економіст змальовує для України складний, але не безвихідний сценарій: без системної підтримки ЄС, МВФ та інших партнерів країна буде змушена балансувати між інфляцією, жорсткою економією та політичним тиском, ухвалюючи надзвичайно непопулярні, але неминучі рішення.
