Українське суспільство чітко усвідомлює виснаження Росії та розраховує на стабільну позицію Європи.
Європейські уряди не залишать Україну без допомоги. Таке переконання українців зміцнилося після усунення від влади Віктора Орбана, який тривалий час діяв як рупор Кремля та європейський троянський кінь. Ця впевненість базується не на вірі в солідарність чи емпатію. Європейці керуються виключно прагматичним розрахунком власних безпекових інтересів. Про це у матеріалі для видання The Guardian зазначає аналітикиня Наталі Точчі.
“З кінця 2022 року я не відчувала такої впевненості”, – наголошує авторка публікації.
Зараз у медіапросторі виникли чутки щодо потенційних контактів між Брюсселем та Москвою. Активно обговорюються колишні європейські лідери, спроможні стати посередниками. Подібні дискусії наразі мають суто теоретичний характер через відсутність реальних передумов для дипломатії. Проте навіть передчасні розмови про пошук авторитетних переговірників для зустрічей із Володимиром Путіним демонструють глибокі приховані процеси поточної війни. Громадяни України сприймають реальність без зайвих ілюзій. Вони успішно витримали важкі зимові місяці з масованими ударами ворога по енергетиці.
Попереду країну чекає складний зимовий період. Існує загроза атак на об’єкти водопостачання.
Повернення Трампа до влади у США спровокувало падіння американської військової підтримки. Українці зафіксували цей крок як зраду і не чекають на відновлення колишніх обсягів допомоги від Вашингтона. Вони готуються до тривалого протистояння. Громадяни розуміють, що бойові дії не зупиняться, поки диктатор зберігає владу у Кремлі. Швидке звільнення всіх окупованих територій за нинішніх умов теж виглядає малоймовірним.
Водночас тимчасові американські послаблення щодо експорту російської нафти, ймовірно, стануть безстроковими.
Попри це, темпи просування окупаційних військ помітно знижуються аж до повної зупинки. В економічній системі агресора поглиблюються серйозні внутрішні проблеми. Це мотивує людей чинити опір далі.
“Це не означає, що Путін зупиниться – але це зміцнює впевненість українців у своїй здатності продовжувати опір”.
Потужним чинником стабільності є внутрішній військово-промисловий комплекс України. На початку повномасштабного вторгнення держава цілковито залежала від поставок західного озброєння. Зараз армія забезпечує власною зброєю близько 60% своїх потреб. Через такий прогрес іноземні оборонні гіганти вишикуються в черги ради спільного виробництва. Європейські індустріальні компанії активно шукають партнерства з українськими збройовими підприємствами.
Переговори ЄС і Росії
Серед імовірних європейських представників на майбутніх переговорах називають імена Ангели Меркель, Маріо Драгі та Олександра Стубба.
Ексканцлерка Німеччини вже відхилила таку можливість. Вона вважає дипломатичні зусилля Євросоюзу недостатніми для реального впливу на припинення російської агресії.
Чинний президент Фінляндії висловив іншу позицію щодо ролі європейського посланця. Стубб зауважив, що від подібної місії не можна категорично відмовлятися.
Він додав, що розмови про мир можливі виключно після повного припинення вогню Росією.
