Європейський Союз у ніч на 19 грудня все ж дійшов згоди щодо фінансової підтримки України на найближчі два роки. Втім, ухвалене рішення на €90 млрд не зняло ключових суперечок між країнами-членами і не закриває всі фінансові потреби Києва.
Домовленість передбачає залучення спільної позики на ринках капіталу для фінансування України у 2026–2027 роках. Переговори були складними: європейські лідери довго з’ясовували, хто саме нестиме фінансовий тягар і які інструменти для цього використовувати.
Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц і президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн наполягали на варіанті, за якого кошти для України мали б надаватися шляхом конфіскації заморожених російських активів, зокрема тих, що зберігаються у бельгійських банках. Протягом двох місяців вони намагалися переконати партнерів підтримати цей підхід.
Однак прем’єр-міністр Бельгії Барт Де Вевер виступив проти, посилаючись на ризики судових позовів і можливі кроки у відповідь з боку Москви. У підсумку ЄС перейшов до так званого плану Б.
Згідно з компромісним рішенням, спільні позики Євросоюзу будуть гарантовані бюджетом ЄС, який наповнюється за рахунок країн-членів. Питання використання російських активів для погашення цього боргу залишається відкритим.
За оцінками Міжнародного валютного фонду, у 2026 році Україна може зіткнутися з дефіцитом фінансування у 72 млрд євро. На цьому тлі в Європі зростає занепокоєння щодо обсягів та стабільності подальшої допомоги.
Інститут Кіля, який відстежує міжнародну підтримку України з початку повномасштабного вторгнення РФ, зазначає: кошти з бюджету ЄС у 2025 році можуть стати найменшими з 2022 року і не компенсують втрату американського фінансування.
Водночас розрив між внесками окремих держав лише поглиблюється. Франція, Німеччина та Велика Британія суттєво збільшили обсяги допомоги, але за часткою витрат до ВВП лідерами залишаються Швеція, Норвегія та Данія.
Натомість Італія та Іспанія, за оцінками, зробили мінімальний внесок. Перед самітом саме південні країни ЄС разом із Бельгією виступили проти репараційних позик, тоді як Німеччина і північні держави наполягали на їх запровадженні.
Остаточна угода також не передбачає участі Угорщини, Чехії та Словаччини у фінансуванні України. Попри сукупний ВВП ЄС у 18 трлн євро, ключовим викликом стає зростання скепсису серед виборців у найбільших економіках.
Опитування у п’яти західних країнах показало, що німці та французи менш охоче підтримують подальше фінансування України, ніж громадяни США.
- У Німеччині 45% опитаних виступають за скорочення допомоги, тоді як лише 20% – за її збільшення.
- У Франції 37% підтримують зменшення фінансування, а 24% – його розширення.
Попри схвалення кредиту на €90 млрд, у Брюсселі визнають: це лише тимчасове рішення, а дискусії щодо джерел і масштабів підтримки України триватимуть і надалі.
