Дискусії навколо повернення чоловіків мобілізаційного віку, які перебувають за кордоном, виходять на новий рівень політичного обговорення. Останні заяви президента Володимира Зеленського, адресовані офіційному Берліну, спровокували жваві дебати щодо долі українців, які опинилися в країнах ЄС з порушенням закону. Про те, чи існують дієві юридичні важелі впливу на таких громадян, розповів народний депутат та представник профільного комітету Ради Володимир Ватрас.
Ключовий акцент у зверненнях до міжнародних партнерів робиться на особах, чий виїзд мав ознаки кримінального правопорушення. Йдеться про використання підроблених документів, фіктивних довідок про інвалідність або незаконний перетин кордону поза пунктами пропуску. Ватрас підкреслює: якщо факт порушення законодавства вже встановлено рішенням суду, це відкриває шлях до конкретних юридичних кроків для повернення особи в Україну.
Питання екстрадиції залишається прерогативою Офісу Генерального прокурора. На думку депутата, у межах кримінальних проваджень цей інструмент є цілком логічним – держава має домагатися повернення правопорушників, щоб вже на власній території визначати їхню подальшу долю. Одним із варіантів вирішення ситуації після затримання може стати мобілізація, можливо, через механізм укладання угод зі слідством.
Сьогодні європейські партнери України починають усвідомлювати складність ситуації, спостерігаючи за значною кількістю чоловіків, які користуються комфортними умовами життя в ЄС і не планують долучатися до оборони своєї країни. Проте будь-які дії щодо них мають узгоджуватися не лише з міжнародними нормами про статус біженців, а й з національним законодавством кожної окремої держави Євросоюзу.
Німецька ініціатива та питання ефективності примусового повернення
Німецький політик Фрідріх Мерц висловив готовність працювати над обмеженням припливу українських чоловіків до Німеччини. Ватрас оцінює такі заяви як щире бажання допомогти Україні людським ресурсом, проте зауважує, що реалізація таких планів є виключно внутрішньою справою ФРН. Водночас постає питання практичної цінності “екстрадованих воїнів” – їхньої мотивації, патріотизму та реальної здатності ефективно захищати державу.
Особливу увагу фахівці приділяють тим, хто скористався програмою “Шлях”. Тут ситуація однозначна: людина брала на себе певні зобов’язання і порушила їх разом із нормами закону. У таких випадках держава має підстави для претензій.
Зовсім інша ситуація з тими, хто виїхав легально, наприклад, у віці до 24 років, а згодом досяг мобілізаційного віку вже перебуваючи за кордоном. Юрист зазначає, що якщо виїзд був законним і громадянин не давав письмових зобов’язань повернутися у визначений термін, то наразі легальних механізмів для примусового забезпечення його приїзду в Україну просто не існує.
Володимир Ватрас, який очолює підкомітет з питань адвокатури, має значний науковий та практичний досвід у юриспруденції. Будучи професором та кандидатом наук, він тривалий час викладав цивільне право та займався адвокатською діяльністю на Хмельниччині. У Верховній Раді депутат фокусується на реформуванні правової системи та органів юстиції.
Ситуація з поверненням чоловіків залишається складною через конфлікт між мобілізаційними потребами та юридичними обмеженнями. Поки Україна шукає баланс, європейські країни продовжують зважувати свої гуманітарні зобов’язання проти політичної доцільності підтримки Києва у питаннях мобілізації.
