Легендарні акустичні аномалії у США нарешті отримали наукове обґрунтування. Фахівці з’ясували, що причиною гучного потойбічного гуркоту, який понад три століття лякав та інтригував місцевих жителів навколо озера Сенека, є масштабні підводні викиди метану. Результати масштабного дослідження американських науковців оприлюднило видання Indian Defence Review. Довгий час природу цього унікального явища не вдавалося розгадати за допомогою класичних методів.
Зафіксовані істориками вибухи нагадували потужні залпи важкої артилерії. Ці звуки, відомі як “гармати” або “барабани Сенека”, вперше детально описали ще у XVIII столітті. Через неймовірну гучність їх відлуння фіксували далеко за межами самої водойми.
Відсутність чітких відповідей породжувала численні теорії. Спочатку корінні мешканці з племені сенека щиро вважали цей гуркіт проявом волі Великого Духа, а європейські переселенці згодом почали звинувачувати привидів полеглих воїнів.
З розвитком технологій міфи трансформувалися у сучасні вигадки. Люди говорили про катастрофи іншопланетних кораблів або таємні військові експерименти під водою. Втім, жодна гіпотеза не підтверджувалася фактами.
Таємниці глибоководного дна
Істину встановили під час спільного дослідження представники Cornell University та SUNY College of Environmental Science and Forestry. За допомогою сучасного гідролокатора вони просканували дно і виявили там 144 гігантські кратери. Глибина цих заглиблень сягала дев’яти метрів, а діаметр — близько 120 метрів. Лабораторні аналізи донних відкладень та проб води підтвердили наявність колосальних покладів природного газу безпосередньо під озерним дном.
Процес виявився суто фізичним.
Механізм утворення акустичних ударів
Газ накопичується під пластами осадових порід, доки критичний тиск не спричинить різкий прорив. Сформовані величезні газові бульбашки стрімко летять до поверхні та лопаються. Це створює найсильніші ударні хвилі. Саме їх люди сприймали як канонаду, а знайдені вченими кратери стали очевидними слідами колишніх підводних вивержень.
Озеро Сенека ідеально підходить для цього процесу. Воно є найглибшим у системі Фінгер. Максимальна глибина водойми сягає близько 190 метрів, а загальний об’єм оцінюють у 4,2 трильйона галонів. Специфічна форма та глибоководність резервуара створюють ефект природного резонатора, який сильно посилює кожен вибух і розносить звук на великі відстані.
Це відкриття має світове значення. Робота допомагає краще оцінити ризики виділення парникових газів в інших точках планети.
Для місцевого населення небезпеки немає. Природне явище повністю безневинне для людей. До того ж останнім часом частота “гарматних пострілів” істотно знизилася.
Процеси в інших водоймах США
Паралельно науковий світ спостерігає за трансформацією інших водних об’єктів Америки. Наприклад, у центральній частині Каліфорнії раптово відродилося озеро Туларе, яке вважали остаточно зниклим понад 130 років тому. У позаминулому столітті ця водойма була найбільшим прісноводним об’єктом на захід від річки Міссісіпі, але повністю висохла через масштабну перебудову гідросистем та потреби сільськогосподарського зрошення у долині Сан-Хоакін.
