Дослідники б’ють на сполох — у Світовому океані наразі плавають близько 170 трильйонів частин пластику. Навіть якщо людство повністю припинить його використання, на зникнення цих відходів знадобиться понад сто років. Про це йдеться у доповіді науковців з Університету королеви Марії в Лондоні, опублікованій 23 жовтня у виданні The Royal Society.
Фахівці наголошують, що мікро- та наночастинки пластику виявляють не лише у воді, а й в організмах тварин — у мозку, артеріях і навіть статевих органах. Вчені припускають, що такі частинки можуть бути причиною розвитку серцево-судинних хвороб, діабету та порушень роботи кишківника.
Докторка Нань Ву, одна з авторок дослідження, пояснила, що пластик не просто зникає в океані, як часто вважають:
«Більшість великих шматків пластику не тоне, а повільно розкладається на поверхні води. З часом вони дробляться на все дрібніші частинки, і цей процес може тривати десятиліттями», — зазначила дослідниця.
За її словами, лише невелика частина цих фрагментів поступово осідає на дно разом із органічними рештками, однак навіть через сто років близько 10% пластику все ще залишатиметься на поверхні. Інші 94% вже осіли на дні океану, де можуть зберігатися століттями.
Старша науковиця організації Oceana Кім Ворнер підкреслила, що пластик, який опускається на морське дно, практично не розкладається:
«Він може існувати там майже вічно, якщо не буде знайдено природний або штучний спосіб його розкласти в холодних умовах глибин океану», — сказала вона.
Експерти Національного управління океанічних і атмосферних досліджень США пояснюють, що пластик на поверхні частково руйнується під впливом сонячних променів і хвиль, тоді як у глибинах цей процес сповільнюється. До того ж, багато видів пластику містять хімічні домішки, які роблять його стійким до природного розкладу.
Науковці застерігають: накопичення пластику може вплинути навіть на природну циркуляцію океанічних течій, що відповідають за перенесення тепла та поживних речовин у всьому світі. Проте для точного розуміння масштабів впливу потрібні додаткові дослідження.
Проблема не обмежується лише океаном. Мікропластик виявляють у річках, озерах і навіть у повітрі, яким ми дихаємо. Дослідники закликають зменшувати виробництво пластику, покращувати контроль за його утилізацією та впроваджувати нові екологічні технології.
Професорка Кейт Спенсер, ще одна учасниця дослідження, наголосила, що наслідки людської діяльності відчуватимуть майбутні покоління:
«Мікропластикове забруднення — це проблема на багато поколінь уперед. Навіть якщо ми припинимо виробництво пластику сьогодні, нашим нащадкам усе одно доведеться очищати океани від слідів нашої недбалості», — сказала вона.
Нагадаємо, раніше вчені з Університету Райса створили генно модифіковані бактерії, здатні розщеплювати ПЕТ-пластик. Їхня розробка може стати важливим кроком у боротьбі з глобальним пластиковим забрудненням.
