Блискавичне захоплення президента Венесуели Ніколаса Мадуро американськими силами стало не лише внутрішнім потрясінням для Каракаса, а й серйозним геополітичним сигналом для Москви. Кремль втрачає ключового союзника в Латинській Америці та стикається з потенційною загрозою для своїх нафтових інтересів.
Французьке видання розглядає цю операцію як подію з подвійним дном для Росії. З одного боку, дії Вашингтона можна було б використати для звинувачень Заходу в неоколоніалізмі. З іншого – демонстрація сили США оголює слабкі сторони російських позицій у регіоні і особисто б’є по іміджу Володимира Путіна.
Одразу після оголошення про успішну спецоперацію президент України Володимир Зеленський відреагував на новину жорсткою ремаркою про можливість рішучих дій проти диктаторів.
Він заявив, що “якщо з диктаторами можна так легко і просто розправлятися, то США знають, що робити далі”.
Французькі журналісти зауважують, що уточнення тут зайві – адресатом цього послання очевидно є російський лідер.
Неоколоніалізм чи демонстрація сили
Аналітики видання звертають увагу на парадокс ситуації. Формально Вашингтон пояснює свої дії бажанням покласти край стражданням венесуельського народу та захистити американців від наркотичної залежності. Водночас у геополітичній площині звучить інша інтерпретація.
“Заявляючи про бажання покласти край стражданням венесуельського народу і захистити американців від наркотичної залежності, США, схоже, хочуть заволодіти нафтовими багатствами цієї країни. Для геополітичних експертів американський наступ має всі ознаки неоколоніалізму”.
За логікою Москви, така поведінка могла б стати вигідним аргументом у пропагандистській війні проти Заходу. Однак реальний ефект виявляється для Кремля значно менш комфортним.
Міністерство закордонних справ Росії обмежилося офіційним засудженням, заявивши, що “приводи США для агресії проти Венесуели безпідставні”. Сам Путін публічно ситуацію не коментував, віддавши перевагу звичній тактиці паузи.
Попри стриману риторику, у Москві, за оцінками експертів, відчувається нервова реакція на рішучість Білого дому. Австрійський науковець Кирило Рогов вважає, що президент США Дональд Трамп чітко продемонстрував готовність до силової ескалації.
“Трамп показав свою рішучість і прагнення до ескалації. Це справить сильне враження на Кремль і російську еліту”.
Французьке видання підкреслює, що Росія опинилася захопленою зненацька. За лічені години Трамп досяг того, чого Путіну не вдавалося зробити майже чотири роки – усунути політичного ворога.
Втрата опори в Латинській Америці
Окремим ударом для Кремля стає зміна балансу сил у Латинській Америці. Як нагадує директор Центру Європи та Євразії в Інституті Хадсона Пітер Раф, Мадуро був ключовим партнером Путіна у цьому регіоні.
Французькі журналісти згадують, що російський лідер демонстративно тепло приймав венесуельського президента на параді в Москві 9 травня 2025 року. Ця картинка мала символізувати міцний союз, у тому числі й у сфері оборони.
“Усунення Мадуро – це, безумовно, удар по Путіну. Це показує, що російські системи ППО, встановлені навколо Каракаса, і нещодавно підписані угоди про стратегічне партнерство між РФ і Венесуелою – не приносять користі проти американської потужності”.
Таким чином, під сумнів ставиться не тільки ефективність конкретних контрактів, а й здатність Росії реально гарантувати безпеку своїм союзникам, коли йдеться про пряме протистояння зі Сполученими Штатами.
Що відбувається у самій Венесуелі
Після затримання Мадуро Вашингтон не приховує намірів впливати на подальший політичний процес у країні. Президент США Дональд Трамп уже заявив, що братиме участь у змінах у Венесуелі, щоб не допустити приходу до влади аналогічної фігури.
Водночас у Каракасі намагаються продемонструвати контрольованість ситуації. Верховний суд Венесуели ухвалив рішення, згідно з яким обов’язки глави держави тимчасово виконує віцепрезидентка Делсі Родрігес.
Суд пояснив, що призначення Родрігес на цю посаду необхідне “для забезпечення адміністративної спадкоємності та всебічного захисту країни”.
Поки у Венесуелі вибудовують нову вертикаль влади, геополітичні наслідки операції Вашингтона лише починають проявлятися. Для Кремля це одночасно втрата партнера, ризик для нафтових доходів та наочна демонстрація того, що союз із Росією не гарантує недоторканність авторитарних режимів.
