Операція США у Венесуелі стала для Москви значно тривожнішим сигналом, ніж будь-які публічні заяви Вашингтона. Після викрадення Ніколаса Мадуро в Кремлі заговорили мовою страху, адже американці продемонстрували нову модель впливу на авторитарні режими.
Попри те, що наразі немає ознак підготовки США до прямого повалення влади Володимира Путіна, сама логіка дій американської адміністрації справила сильний ефект на російське керівництво. Про це у своїй авторській статті пише російський опозиційний журналіст Костянтин Еггерт.
За його словами, Москва виявилася фактично безпорадною у венесуельській ситуації. Кремль не мав інструментів, щоб завадити викраденню Мадуро, і ніхто всерйоз не очікував, що Росія ризикне відкрито протистояти США на території, яку у Вашингтоні традиційно вважають власним геополітичним простором.
Справжній шок для Путіна настав пізніше. Замість класичного сценарію повного демонтажу режиму, як це було в Іраку, Білий дім обрав іншу тактику. США погодилися з тим, щоб країною керувала заступниця усунутого диктатора, зберігши старий державний апарат, але за умови співпраці нового керівництва з Америкою.
«Трамп розбудив найгірший кошмар Путіна», – пише Еггерт.
Журналіст пояснює, що зазвичай повна «зміна режиму» мобілізує старі еліти та бюрократію на спротив, адже вони очікують репресій і втрати впливу. У венесуельському випадку США продемонстрували готовність домовлятися з тими самими людьми, які ще вчора обслуговували диктатуру.
Саме цей підхід, за оцінкою Еггерта, і є ключовим фактором нервозності Кремля. Йдеться не про висадку американського спецназу на Красній площі, а про можливість кулуарних домовленостей Вашингтона з російськими елітами.
«Російський лідер цілком може замислитися, що станеться, якщо Трамп втратить терпіння до впертості та брехні Путіна та вирішить підтримати інших діячів режиму, “запропонувавши” його усунути. Це буде нелегко, але й не неможливо», – зазначає журналіст.
На думку Еггерта, цілком реалістичним виглядає сценарій, за якого США можуть пообіцяти оточенню Путіна скасування санкцій і нормалізацію відносин в обмін на прийнятну і чесну мирну угоду з Україною.
«Це може звучати як фантазія. Але для Путіна це звучатиме правдоподібно. Путін дедалі більше шукатиме “ворогів усередині”, а його таємна поліція “продукуватиме” деяких із них, щоб задовольнити правителя. Але у величезній російській бюрократії це лише породжуватиме більше страху – і потенційно бажання позбутися Путіна», – резюмує Еггерт.
Трамп і Росія: нові сигнали напруження
Останні дії США лише підсилюють ці побоювання. Хоча Дональд Трамп декларує прагнення до «стратегічної стабільності» у відносинах із Росією, практичні кроки Вашингтона дедалі частіше призводять до загострення.
Одним із найбільш резонансних епізодів стало захоплення американськими військовими нафтового танкера під російським прапором у Північній Атлантиці в межах блокади експорту венесуельської нафти. У США судно назвали «бездержавним», тоді як у Москві цей інцидент сприйняли як приниження і навіть «піратство XXI століття».
Водночас Сполучені Штати не демонструють готовності до поступок у питанні України. Вашингтон продовжує ділитися з Києвом розвідданими, а європейські країни нарощують оборонні витрати. У Західній півкулі США жорстко протидіють російському впливу, зокрема у Венесуелі, завдаючи ударів по «тіньовому флоту» держав під санкціями.
У сукупності ці кроки, за оцінкою Еггерта, лише підживлюють атмосферу страху та недовіри в російських верхах – і змушують Кремль дедалі уважніше дивитися не назовні, а всередину власної системи.
