Російське суспільство стрімко втомлюється від тривалого кровопролиття. Проте Кремль має зовсім інші плани.
Внутрішні проблеми Російської Федерації абсолютно перестали цікавити Володимира Путіна, адже війна проти України стала його головною ідеєю-фікс. Про це у своєму матеріалі для авторитетного видання The Atlantic пише відомий журналіст Саймон Шустер. Експерт детально аналізує поведінку диктатора.
Останнім часом очільник Кремля неодноразово зникав із публічного простору після того, як Україна наприкінці минулого року суттєво посилила ракетні атаки та нальоти дронів на російські тилові міста. Коли ж пауза перервалася, очільник РФ дав інтерв’ю пропагандистам, де демонстративно проігнорував паливну кризу, а натомість захоплено перераховував дрібні населені пункти на лінії фронту.
Така позиція повністю суперечить настроям самих росіян, оскільки свіжі соціологічні дослідження демонструють історичний мінімум підтримки бойових дій. Лише 9% громадян РФ хочуть воювати до переможного кінця. Водночас колосальні 81% опитаних вимагають якнайшвидшого припинення збройного конфлікту.
Попри реальний дефіцит бензину, кілометрові черги на АЗС та шквал обурення в соціальних мережах, Путін цинічно запевнив телеглядачів у повній стабільності системи. “Усе працює стабільно і з великим запасом міцності”, – заявив він.
Слова журналіста підтверджують також спогади відомого російського комерсанта, який раніше особисто спілкувався з лідером РФ. За його свідченнями, диктатор відверто нудьгував під час доповідей про економіку, але моментально оживав, коли мова заходила про бої. “Це була його пристрасть. Ніщо інше не цікавило його так само”, – підкреслив бізнесмен.
Ця фанатична зацикленість робить мирні переговори практично неможливими, бо очільник Росії вірить, що затяжне протистояння вигідне саме йому. Він готовий жертвувати ресурсами.
Під час останнього телеефіру Путін знову підтвердив плани окупувати всю так звану “Новоросію”, повністю проігнорувавши тему дипломатичного врегулювання.
“За нинішніх темпів просування російським військам знадобиться ще кілька років боїв, щоб мати реальний шанс досягти цієї мети. Вони також повинні бути готові втратити сотні тисяч солдатів. Але, схоже, саме це і є наміром Путіна, незалежно від того, як до цього ставиться його народ”, – підсумовує Шустер.
Трансформація початкових цілей Кремля
Раніше плани загарбників виглядали інакше. Початкові наміри Москви щодо швидкого взяття Києва та повної “демілітаризації” зазнали краху, тому Росія змушена зміщувати фокус на оборону власних стратегічних об’єктів від далекобійних ударів ЗСУ.
Військовий аналітик Джек Бакбі наголошує, що декларативна готовність Путіна до діалогу є лише спробою зафіксувати “реалії на землі” на тлі успішних українських атак по нафтобазах РФ. Головне завдання Кремля тепер полягає у стримуванні цих ударів, а не в реалізації первинних завойовницьких планів.
