Помпеї, які у 79 році н. е. були зруйновані виверженням Везувію, не залишилися повністю покинутими. Нове дослідження свідчить, що частина мешканців повернулася до міста, і воно ще деякий час існувало як імпровізоване поселення серед руїн.
Як повідомляє The New York Times, масштабне виверження тривало понад 30 годин і знищило колись жваве курортне місто, де мешкало від 20 до 30 тисяч римлян. Більшість людей устигла втекти, проте археологи виявили, що згодом дехто повернувся і намагався облаштувати життя серед попелу та зруйнованих будівель.
Директор археологічного парку Габріель Цухтрігель зазначив, що результати останніх розкопок змінюють уявлення про Помпеї — тепер їх слід розглядати не лише як символ катастрофи, але й як приклад людської стійкості та здатності пристосовуватись. Артефакти з району Інсула Мерідіоналіс підтверджують, що у місті мешкали вигнанці та маргіналізовані групи, які займали верхні поверхи будинків над шарами вулканічного попелу.
За словами Цухтригеля, археологи довгий час ігнорували слабкі сліди повторного заселення, зосереджуючись на пошуках добре збережених артефактів римської доби. Проте нові свідчення показують, що люди поверталися не лише за речами, а й через прив’язаність до місця, яке залишалося їхньою домівкою.
Водночас умови життя в цих «постапокаліптичних» Помпеях були вкрай складними. Зруйновані акведуки та перенаправлення річки Сарно позбавили жителів доступу до води та важливої інфраструктури. У місті панувала анархія, не було ані влади, ані організованого порядку. Люди рили колодязі, намагалися пристосуватися, а в околицях навіть знайшли поховання немовляти, що свідчить про тривале перебування спільнот.
Навіть у часи найбільшої чисельності тут могло жити близько 2000 осіб, однак колишньої величі місто так і не відновило. Припускають, що остаточно Помпеї занепали у V столітті, після чергового виверження 472 року. Відтоді про місто забули, аж доки у XVIII столітті його не відкрили знову, перетворивши на унікальний археологічний комплекс.
Окрім цього відкриття, вчені нещодавно знайшли у регіоні стародавній арамейський напис II століття н. е., ймовірно пов’язаний з повстанням Бар-Кохби. Це ще одне нагадування про багатий історичний контекст територій, що були свідками ключових подій античності.
