Фізична активність може стати повноцінною альтернативою психологічній терапії та медикаментозному лікуванню депресії. До такого висновку дійшли науковці після аналізу клінічних даних, хоча й наголошують на обмеженості доказів.
Дослідники з Ланкаширського університету з’ясували, що регулярні фізичні вправи демонструють помірний, але стабільний ефект у зменшенні симптомів депресії порівняно з відсутністю лікування або застосуванням плацебо. За ефективністю вони виявилися співставними з психологічною терапією та антидепресантами.
Висновки базуються на аналізі десяти клінічних випробувань. Водночас автори підкреслюють – якість доказової бази залишається низькою, а довгостроковий вплив фізичних вправ на перебіг депресії наразі чітко не визначений. У більшості досліджень за учасниками спостерігали лише в межах курсу лікування.
Провідний автор дослідження, професор Ендрю Клегг, звертає увагу на доступність такого підходу.
“Фізичні вправи є безпечним і доступним варіантом для управління симптомами депресії. Вони добре підходять деяким людям, але не всім, тому важливо знаходити такі підходи, які люди готові і можуть підтримувати”, – пояснив професор.
Окремий акцент у роботі зробили на інтенсивності навантажень. Аналіз показав, що вправи легкої та помірної інтенсивності можуть бути ефективнішими, ніж виснажливі тренування. Позитивні зміни фіксували після виконання від 13 до 36 занять.
Найкращі результати демонстрували учасники, які поєднували силові тренування з аеробними вправами. Ті ж, хто обмежувався лише аеробною активністю – бігом чи їздою на велосипеді – мали менш виражений ефект.
Яка активність вважалася помірною та інтенсивною
До прикладів помірної фізичної активності дослідники віднесли:
- дуже швидку ходьбу зі швидкістю 6,4 км/год або більше
- інтенсивне прибирання – миття вікон або підлоги
- їзду на велосипеді зі швидкістю 16–20 км/год
- гру в бадмінтон
Енергійна активність включала:
- піші походи
- біг зі швидкістю близько 6 миль/год і більше
- активну їзду на велосипеді
- баскетбол або теніс
Водночас деякі види активності, зокрема йога, цигун і розтяжка, до аналізу не включалися.
Доктор Джефф Ламберт, доцент кафедри психології здоров’я Університету Бата, застерігає від надто однозначних висновків.
“Є певні докази, що фізичні вправи можуть бути не менш ефективними, ніж психотерапія або антидепресанти. Однак ці висновки ґрунтуються на невеликій кількості досліджень і супроводжуються значною невизначеністю”, – зазначив він.
За словами Ламберта, наразі неможливо визначити, при якій тяжкості депресії фізичні вправи працюють краще, чи залежить ефект від конкретного типу активності та чи варто замінювати ними медикаментозне або психотерапевтичне лікування.
Науковці сходяться на одному – фізична активність може стати важливою частиною комплексного підходу до лікування депресії, однак універсальним рішенням для всіх вона не є.
