У перемовинах щодо закінчення війни з’являється обережний оптимізм — втім, істотних зрушень до березня очікувати не варто. Попри певні поступки та зміни риторики сторін, головні суперечності між Києвом і Москвою залишаються на місці.
В останньому раунді перемовин, що проходили у січні в Абу-Дабі за участю представників США, Росії та України, сторони вперше наблизилися до конструктивного діалогу. Джерела, близькі до переговорної команди, зазначають: «Ці переговори були одними з найбільш конструктивних на сьогоднішній день».
Однак головні питання все ще не мають розв’язання. Позиція Москви щодо гарантій безпеки, погоджених Києвом із США, і вимога України щодо контролю над територіями — лишаються каменем спотикання.
Сигнали компромісу
Західні дипломати бачать проблиск надії у дипломатичних сигналах. Так, президент США Дональд Трамп розцінив обіцянку Росії не атакувати київську енергосистему до 1 лютого як крок назустріч Україні — це, за його словами, «поступка в межах енергетичного припинення вогню» напередодні нового раунду перемовин.
Втім, аналітики The Economist наголошують: російський лідер Володимир Путін може і далі грати на час, але не виключає можливості компромісу. Рішення, однак, відкладається — «великого прориву навряд чи можна очікувати як мінімум до березня, коли завершиться зимовий наступ та почнуть загострюватися економічні проблеми країни».
Лінії розмежування і “червоні лінії”
Одна з ідей, що обговорюється — створення демілітаризованої зони, яку могла б контролювати спеціальна міжнародна «Рада миру» під егідою Трампа. Втім, за словами джерела, «така угода має балансувати між позиціями, неприйнятними для обох суспільств».
- Для України червоною лінією є впровадження російського законодавства на демілітаризованій території.
- Для Росії неприйнятною залишається присутність західних миротворців на сході України.
Українська сторона наголошує: припинення вогню має зафіксувати існуючу лінію розмежування. Разом із тим, країна готова діяти за двома сценаріями. Офіційно демонструється прихильність плану А — досягнення угоди за посередництва США. У разі провалу, Київ готує план Б — нарощення обороноздатності та виснаження противника, з утриманням стратегічних територій Донбасу.
Позиції сторін і настрої Заходу
Кремль, за інформацією західних ЗМІ, досі наполягає на своїх максималістських вимогах щодо територій. Міністр закордонних справ Німеччини Йоганн Вадефуль називає саме це «головною перешкодою для успіху переговорів».
Водночас джерела відзначають — вирішити питання неможливо без чіткої системи безпеки для регіону. Як пояснює один із учасників процесу, «росіяни не можуть просто сказати: довіртеся нам».
Поки що сторони залишаються при своїх позиціях. Попереду ще чимало раундів діалогу, а зрушення можливі лише після завершення зимового періоду. Проте надія на компроміс зберігається — нехай і з відкладеним ефектом.
