Падіння гігантського космічного тіла породило довготривале термічне вогнище в надрах.
Катастрофічне зіткнення, що сталося 66 мільйонів років тому, стерло з лиця Землі три чверті біосфери, включно з непташиними динозаврами. Космічний прибулець мав поперечник від 10 до 15 кілометрів. Удар припав на зону нинішнього мексиканського півострова Юкатан. Там виник велетенський 180-кілометровий кратер.
Цей епічний вибух миттєво розплавив близько 10 000 кубічних кілометрів земних порід. Свіжа публікація в журналі Communications Earth & Environment доводить, що утворені того дня підземні гідротермальні системи функціонували в чотири рази довше, ніж припускала наука раніше. Старі теорії обмежували цей термін двома мільйонами років.
Нові сенсаційні висновки базуються на ретельному вивченні унікальних зразків керна, повідомляє видання Qubit. Матеріал здобули учасники 364-ї океанської експедиції ще у 2016 році. Фахівці заклали кілометрову свердловину нижче рівня морського дна безпосередньо в зоні епіцентру, котрий зараз прихований водами Мексиканської затоки. У 2019 році ці проби вже допомогли детально відтворити перші секунди катастрофи.
Нинішнє завдання полягало в оцінці тривалості життя підземних гарячих джерел, пише New Scientist. Керівниця наукової групи Аннемарі Пікерсгілл з Університету Глазго озвучила результати точного геохронологічного аналізу порід.
Ми отримали датування в діапазоні від моменту удару 66 мільйонів років тому приблизно до 58 мільйонів років тому – зазначила дослідниця.
Гаряча вода циркулювала у надрах Чикшулуба щонайменше 8 мільйонів років після падіння астероїда. За оцінкою австралійського геолога Кріса Кіркленда, така аномальна живучість термальних зон демонструє інший бік глобальних катастроф. Величезні космічні удари не лише тотально нищать живе на поверхні, а й одночасно формують унікальні закриті середовища для підземного екосистемного життя.
